Ще до початку двадцятого століття назв у вулиць практично не було, ними ніхто не користувався.  Село було поділене на кутки, які розташовувалися подалі від центральної дороги, яка носила назву Старий Житомирський Шлях. Згодом її звали скорочено – «Шлях». 

Цікаві дані про цей куток  та дорогу описує  краєзнавець В.І.Дзівалтовський: «З 1806 по 1808 рік знаменитий російський воєначальник М.І.Кутузов, перебуваючи на посаді Київського, Волинського та Подільського генерал-губернатора, особливу увагу приділяв фортифікаційним спорудам та створенню великої мережі поштових шляхів.

Його ініціативі належить спрямування давньоруського шляху на місто-фортецю Білгород (сучасне с. Білогородка) і далі до Західної Європи, який проходив повз Микільську Борщагівку. Нова поштова дорога була прокладена дещо північніше – через Петропавлівську Борщагівку і відома як Старий Житомирський Шлях.

Напрямок його проходження співпадає з сучасними київськими вулицями Січових стрільців (Артема, Дегтярівською, Козелецькою та Жмеринською).

Далі шлях, перетнувши майбутню Кільцеву дорогу, спускався до ставу з греблею на річці Борщагівці і піднімався на лівий берег до центру села. Він був Шляхом з великої літери, тобто центральним кутком Петропавлівської Борщагівки.

Тут, на 13-й версті від Києва, його зустрічали церква Св.Сімеона Стовпника, поштова станція та неозорі поля до самої Білогородки.

Відомо, що Борщагівським шляхом йшли воювати з поль– ською шляхтою козаки Б.Хмельницького, до яких приставали жителі навколишніх сіл.

Пізніше на Старому шляху, біля церкви, 1825 року було заарештовано прапорщика шостої мушкетної роти Чернігівського полку Мозолевського, унтер-офіцера Харитонова та трьох солдатів за розповсюдження ними звернення декабристів – так званого «Катехізису».

Саме по центральній  вулиці нашого села декілька століть тому проїжджали  диліжанси. Перші екіпажі розпочали рух до кордону з Австрією ще Старим Житомирським Шляхом в 1827 році. Також на цій вулиці довгий час була розташована станція, яка призначалася для обслуговування диліжансів поштової служби Російської імперії, а також приватних компаній. Пізніше на Брест-Литовському шосе було побудовано три станції і одну із них назвали «Борщагівка»,  оскільки її перенесли зі Старого Житомирського шляху від села Петропавлівська Борщагівка.

 Подалі від Шляху розбрелися сільські кутки: Матківщина, Богівщина, Підліс, Будюківщина, Солом’янка, Голопузівка, Вигін,  Загай, Жабівщина. Кожна з цих назв несе свою певну інформацію чи то  про жителів цих кутків, чи то про його розташування. 

До прикладу куточок Жабівщина розташовувався біля річки Нивки, зараз тут розташована вулиця Матросова. Близькість цього куточка до річки зумовлювала постійні вечірні концерти мешканців болота. Саме тому його і прозвали «Жабівщина».   В честь діда Бодюка, що проживав на нинішній вулиці З.Космодемянської,  був названий куток «Будюківщина».  

Цікаве тлумачення  назви кутка  «Богівщина», що територіально розташовувався на високому пагорбі, де нині розпочинається  вулиця Шевченка. Завдяки своєму географічному положенню  жителі, що там мешкали, знаходилися саме ближче до Бога, тому їх часто називали «божки». 

Згодом, вже в минулому столітті, кутки були поділені на вулички та в розмовах сільських мешканців часто ще згадуються їх назви.  Нещодавно  учнями Петропавлівської школи була відновлена карта, на якій розташовані кутки з їхніми історичними назвами. 

Нині у нашому селі – 96 вулиць. Поряд зі старими є зовсім юні, що носять назви обласних та інших українських міст. Саме на них, немов грибочки після дощу, зростають нові будинки та масиви. Хочеться, щоб кожен житель  пам’ятав, що живе в селі з глибокою історією, тому  повинен цінувати  її та знати.